День Перемоги
Як сиві дніпрові води, збігають роки. Журавлиними ключами відлітають у далекий вирій дні. А навкруги вирує вічне життя. У довічному боргу наше покоління і перед тими ветеранами війни, кому пощастило пройти через горнило битв і дожити до світлого Дня Перемоги. Все менше їх залишається в життєвому строю. Даються взнаки і опалена війною молодість, сирі окопи і бліндажі, голод і холод, хвороби і рани. їхні груди вкриті медалями, на скронях – сивина. Але вони пам’ятають ті страшні часи, хоч часто їм і не хочеться про них згадувати.
Щороку ми відзначаємо День Перемоги. Дорогою ціною заплатив український народ за участь у найстрашнішій за всю світову історію війні 1939-1945 рр., не щезне з пам’яті людської, не піде в забуття великий подвиг і велика трагедія нашого народу – його битва, його перемога над нацизмом.
День Перемоги назавжди залишиться днем нашого національного тріумфу, символом героїчного минулого і величі духу. Стійкість, мужність і самовідданість старшого покоління на полях битв і в тилу в ім’я Перемоги – взірець патріотизму для нащадків.
Багатьом героям, полеглим на полях битв, не судилося побачити Велику Перемогу. Сьогодні, в річницю героїчного подвигу, немає поряд і багатьох з тих, хто, відстоявши свободу і незалежність Батьківщини, повернулися в післявоєнну розруху, мужньо подолали всі тяготи, відновили зруйновані міста і селища.
Пам’ять про них непідвладна часу, як непідвладна часу любов до Батьківщини. Так було і буде завжди – і через десять років, і через століття. Обов’язок нинішніх поколінь – бути гідними продовжувачами справи переможців, що врятували її та зберегли прекрасною і квітучою. Щороку свято Перемоги служитиме нагадуванням – про найбільшу цінність – життя у мирній та вільній країні!
